НА СЦЕНІ ДИВОВИЖНА „ЙОГАННА”

Якщо будь-якого театрала запитати, які він бачив на сцені вистави за творами Лесі Українки, то практично кожен назве „Лісову пісню”, дехто „Кам’яного господаря”, ще декому можливо вдалося переглянути поетичний спектакль за віршами геніальної письменниці. Ось власне і все. Але ж це лише незначна частина її творчого доробку. Заглибитись у поетичний світ Лесі Українки вирішили у Класичному Художньому Альтернативному Театрі, де ще два роки тому відбулася прем’єра маловідомої драматичної поеми „Йоганна, жінка Хусова”, а нещодавно шанувальники української класики мали нагоду переглянути нову редакцію вистави.

         Недаремно Лесю Українку називають українським Шекспіром. Адже у цих двох митців можна знайти багато спільного у побудові п’єс, які відзначаються глибиною ідей, актуальністю конфліктів, а емоції та пристрасті досягають такого рівня, що їх можна передати лише в поетичному творі. Художнього керівника КХАТу Катаріну Сінчілло зацікавило, що не дивлячись на те, що події у драматичній поемі Лесі Українки відбуваються у 33 році нашої ери, схожість ситуацій, поведінки персонажів із сьогоденням створюють відчуття сучасності. У виставі розповідається про таїну стосунків між чоловіком та жінкою, про низькі плотські пристрасті і потяг до високого кохання, про матеріальний добробут і злети душі, про прагнення влади і усвідомлення істинної волі, про те, як ми стаємо заручниками своїх бажань. І, звичайно ж, це вистава про Віру і Кохання.

         З кожним новим показом вистава набирає обертів. З кожним новим актором, який вливається у колектив театру і цю постановку, вона поглиблюється новими нюансами і набуває нового сенсу. У порівнянні з прем’єрою це вже зовсім інша історія. Взаємовідносини персонажів змінюючись у процесі розвитку цього насправді дивовижного спектаклю, змінюють навіть його фабулу. Недарма кхатівці називають цю постановку Диво-виставою.

         „Іноді нам, акторам, здається, що не ми ведемо цю виставу, а вона нас. Коли ми брали цей матеріал, то колеги зі Спілки письменників України попереджали мене, що Леся Українка дуже містичний автор і відкривається не всім. Порадили навіть піти на Байкове кладовище на її могилу і попросити благословення. Але я відчуваю з нею якийсь астральний зв’язок, відчуваю як іноді потужна хвиля її слова піднімає нас, і відкриває приховані резерви. Власне заради таких емоційно-потужних видовищ і має існувати Театр з великої літери”, — розповіла виконавиця ролі Йоганни Катаріна Сінчілло.

         Під час останнього показу вистава сягнула своєї нової висоти, адже глядачі та актори незримо відчули присутність Лесі Українки. Коли виконавиця ролі Йоганни взяла до рук вже розігрітий до максимуму світильник, то не відчула опіку. Всі актори завмерли, бо знають, що цей світильник настільки накаляється, що до нього просто неможливо доторкнутися руками. А у фіналі Йоганна задула свічку, але коли Хуса відкрив очі, то вона знов загорілася.

         Роль матері Хуси – Мелхоли вперше виконала Лі Берлінська. Такої зворушливої, тендітної, люблячої, і, водночас духовно потужної жінки-патріотки своєї країни ця вистава до неї не знала. А потім цю ж артистку майже ніхто не пізнав у ролі звабливої Рабині. У ролі Публія дебютував у КХАТі Валерій Рождественський. У його виконанні Публій – справжній римський патріцій, який вирішує долі людей і завойованих країн, дуже нагадує Понтія Пілата. А Софія Торопчина теж лише вперше, але вже досить переконливо зіграла роль його дружини – Марції. Роль же Хуси у виконанні заслуженого артиста України Віктора Кошеля — це буря пристрастей, шаленого темпераменту і шекспірівської енергетики. Особливо запам’яталася сцена Хуси та Йоганни, що стала двобоєм світоглядів, матеріального і духовного світів, конфліктом люблячих одне одного до нестями, що не можуть бути разом, але не можуть жити одне без одного.

         Варто також відзначати, що хоча Лі Берлінська та Софія Торопчина народилися і багато років прожили у Росії, проте їхня сценічна українська мова звучить не лише органічно, але й вишукано. (Хотілося б, аби з них брали приклад українці, які не можуть вивчити своєї рідної мови).

         А завершується вистава посланням від Хуси та Йоганни нам сьогоднішнім словами із Біблії: „Де скарб ваш – там буде і серце ваше!”. Що є зверненням як до всіх нас, так і до кожного окремо.

 

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото Ірини ДІДЕНКО

Газета „Слово просвіти” № 44 (784), 6-12 листопада 2014 року

Эта запись опубликована в рубриках: Йоганна жинка Хусова, Новости. Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.