Свій четвертий театральний сезон Класичний Художній Альтернативний Театр завершив програмою „Ностальгія”, в якій були представлені романси, ліричні пісні та висока поезія. Для всіх глядачів цей вечір став чудовою нагодою поринути у світ чарівних мелодій минулих років, а старшому поколінню ще й згадати свою молодість.
Це одна з чотирьох музичних програм театру, що вперше була показана у травні 2011 року. І відтоді щороку вона знов повертається на сцену.
„Як і всі вистави КХАТу, програми всіх вечорів романсів розвиваються, щороку вдосконалюються і ростуть разом з театром. Урізноманітнюється репертуар, з’являються нові талановиті актори-виконавці романсів і пісень, акомпаніатори. Спочатку ми працювали в класичній концертній манері з обов’язковим оголошенням виконавців і номерів, входами та відходами акторів за куліси, потім пробували включати елементи бардівського виконання, коли актори не тільки співають, але й розмовляють з глядачем. І, врешті-решт, знайшли свою форму цих вечорів без оголошень номерів і зайвих розмов, коли наша зала перетворюється на світ, де говорять лише мовою музики і поезії. Відтепер ці програми стали повноцінними виставами КХАТу, жанр яких ми визначаємо, як вечір романсу”, — розповіла художній керівник театру Катаріна Сінчілло.
Ті, хто відвідував попередні програми „Ностальгії” знову змогли насолодитися чарівним класичним російським („Выхожу один я на дорогу”, „Вернись, я всё прощу”, „Ямщик не гони лошадей”, „Гори, гори, моя звезда”, „Целую ночь соловей нам насвистывал”, „Не уходи, побудь со мной”, „Утро туманное”, „Он говорил мне”), українським („Повій вітре на Вкраїну”, „Сива зозуленька”, „Ой, ти дівчино з горіха зерня”), сучасним (Какую песню спеть тебе родная?”, „Не виню”) та французьким міським („Падам, падам, падам”) романсом. А кому до вподоби добірна поезія із задоволенням послухали вірші Катаріни Сінчілло „Мелодия моей души”, „Звук остывших давно следов”, „Ты осталась теперь за границей”, „Я ночь привестувую пожатием руки”, „Куда и зачем иду я?”, „Один лиш раз, хоча б на мить”, „О, скільки освідчень в коханні”, „Як я люблю цей дощ і самоту”, „Та залишився присмак кохання”, „Не розчаруєш ти, і я це знаю” у виконанні автора. Уже з самих назв зрозуміло, що всі ці твори проникливо ліричні та мають глибокий філософський зміст.
Проте, нова „Ностальгія” значно відрізняється від попередніх. Це вже не звичайна концертна програма, а повноцінно вибудувана музична вистава, де романси і вірші витікають один з одного і є продовженням єдиної історії під назвою „Ностальгія”. І вона має не тільки драматургічне та дійове, але й цікаве стенографічне рішення та оригінальну світлову партитуру. І звичайно ж, пролунало ціле гроно прем’єр. У виконанні заслуженого артиста України Віктора Кошеля вперше прозвучали романси „Однозвучно гремит колокольчик”, „Снился мне сад в подвенечном уборе”, „Живёт моя отрада”, „Дивлюся я на небо”, „Адажіо”, „Санта Лючия”, „Бессаме мучо”. Артистка театру Лі Берлінська під гітарний акомпанемент Віктора Кошеля виконала російські романси „Шёлковый шнурок”, „Вы, чьи широкие шинели” та французькі міські романси „Не жалею ни о чем” і „Жизнь в розовом”, а у виконанні Марії Компанець під рояль (акомпаніатор Олеся Грабовська) прозвучали досить складні з точки зору вокалу романси – „Фонтан у Бахчисарайского дворца” та „Серенада”. К.Сінчіло ж представила свої нові поезії – „Счастье – кино” та „Мой дом – где, ждешь меня ты”.
„Цьогорічна „Ностальгія” стала для нас своєрідним підсумком праці протягом чотирьох театральних сезонів КХАТу. Це ще одна висота, яку взяв театр. Наразі прагнемо закріпитися на ній у 5-му театральному сезоні. А втім, довершеність не має меж. Наші актори щоденно займаються вдосконаленням свого вокалу та пошуком нового репертуару, а я пишу нові вірші”, — зазначила пані Катаріна.
У театрі будуть і надалі розвивати всі вечори романсів. Ті музичні та поетичні твори, що стануть власними хітами залишатимуться, решта репертуару оновлюватиметься. Очевидно, що така форма музичних вистав має право на існування, остільки вона вже здобула прихильність глядачів і гармонійно вписується у репертуар театру.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Газета „Демократична Україна”, № 36 (24031), 5 вересня 2014 року.
