В одному з попередніх номерів ми писали про концертну програму, присвячену дню народження Класичного Художнього Альтернативного Театру. За три роки цей творчий колектив став одним з провідних закладів культури столиці. Театр, що був створений як противага тому духовному сурогату, яким переповнене наше суспільство, продовжує завойовувати прихильність глядачів.
А почалося все кілька років тому. Багато хто пам’ятає телевізійний проект „30 сонячних поезій”, де актори читали сучасні і класичні вірші. Однак не зважаючи на те, що понад 70 акторів київських театрів та понад 20 членів Спілки письменників України працювали у ньому на благодійних засадах, державна телерадіокомпанія зажадала від них ще й фінансової підтримки і закрила поетичний проект, бо він не приносив прибутку. Митці вийшли на мітинги “Ні — духовному геноциду на українському ТБ”, що тривали впродовж року. Були серед них і народні артисти України Раїса Недашківська, Валентин Шестопалов, Тетяна Стебловська, а також заслужений артист України Євген Нищук, який був ведучим Євромайдану. Десять щоденних хвилин поезії до ефіру так і не повернули, але на їхньому місці розквітнув новий, вже театральний проект з однойменною назвою. Невдовзі в Київському театрі „Актор” з’явилася вистава „30 сонячних поезій” за творами Катаріни Сінчілло.
І вже за кілька місяців містичною феєрією „До”, таку назву носить зараз одна з численних версій цієї вистави, 13 березня 2011 року відкрився театр КХАТ. Її постановку здійснили заслужені артисти України Віктор Кошель і Олена Хижна. А вересневий її показ 2013-го було присвячено пам’яті народного артиста України Валентина Шестопалова, якого без перебільшення можна вважати хрещеним батьком театру.
В основі сюжету цього не зовсім звичайного драматичного твору лежить лабіринт любовних трикутників. Герої, ролі яких виконують заслужені артисти України Віктор Кошель і Олена Хижна, актори Катаріна Сінчілло, Ірина Бенюк і Анатолій Суханов намагаються знайти вихід із життєвого лабіринту, сповненого пасток, які вони створили самі для себе. Тіло в них перетворюється на в’язницю для власної душі. На жаль вони ще не мають мужності змінити те, що можуть і повинні змінити, а також душевного спокою прийняти те, чого змінити неможливо. І що головне – у них не вистачає мужності відрізнити одне від іншого. А головна мета цього проекту, який засвідчив, що з’явився самобутній творчий колектив, досягти позитивного впливу на свідомість глядача.
Другий театральний сезон КХАТ розпочав прем’єрою „Чайки” Антона Чехова. За жанром це сучасний романс на дві дії. Тут кожен герой грає на якомусь музичному інструменті, що відповідає його внутрішній сутності. Наживу звучать відомі романси, що по-особливому розкривають загадковий характер персонажів.
Цю постановку вже подивилися письменники і дипломати, актори, режисери і критики з різних країн. І на думку багатьох з них, вона вселяє надію, що все ж таки є світле майбутнє у сучасного театру. Оптимістичний фінал так природній для комедії, адже саме так визначив жанр цієї п’єси Чехов. А висновок з побаченого можна зробити такий: „Все можна повернути, поки ти живий!”. Але це вже цитата з іншого спектаклю КХАТу.
Природно, що після російської класики театр звернувся й до української класичної драматургії. Художнього керівника КХАТу Катаріну Сінчілло зацікавила маловідома п’єса Лесі Українки „Йоганна, жінка Хусова”. Хоча події сягають сивої давнини, схожість ситуацій та поведінка персонажів створюють відчуття сьогодення. Йдеться про низькі плотські пристрасті та високе кохання, про цінності матеріальні і злети душі, про прагнення влади і усвідомлення істинної волі, про те, як ми стаємо заручниками власних бажань. І, звичайно ж, ця вистава про Віру та Любов.
У цьому театральному сезоні до неї долучилися нові актори, що дозволило змістовно поглибити виставу. Завдяки новій виконавиці ролі Марції – Ірині Бенюк знайдено нове вирішення всього фіналу вистави, суттєво змінилися акценти. Поглибленню метафізичного боку постановки сприяло введення на роль Сабіни актриси Вероніки Ярцевої, що дуже точно відтворила образ самарійської спокусниці. Східної екзотики надало введення на роль Рабині Лі Берлінської, яка своєю неординарною зовнішністю та низьким оксамитовим тембром заворожує глядача. Шляхетності римської знаті та палкого патріотизму додав до своїх ролей Публія і Мелхоли актор Андрій Горбачов. Та з першого складу у виставі залишилися її головні герої, на яких власне і тримається постановка, Катаріна Сінчілло (роль Йоганни) і заслужений артист України Віктор Кошель (Хуса).
У назві Театру є слово класичний, але колектив працює й над втіленням сучасної драматургії, якщо в ній порушуються вічні проблеми, що підносять п’єсу до рівня класичних творів, і що в усі часи хвилювали людей. Саме такою є п’єса сучасних драматургів Сергія Кисельова та Андрія Рушковського „Єврейський годинник”, якою КХАТ відкрив свій третій театральний сезон. Характери персонажів „Єврейського годинника” перегукуються з чеховськими героями. Доля цих людей не склалася. Начебто такі різні типи – бізнесмен, охоронець, політолог, вчителька, лікар, жінка- депутат, сутенер, повія та у фіналі з’ясовується, що між ними зовсім немає прірви. Вистава про те, що відбувається з нами, коли на терезах сумління переважує добро чи зло, якими нас створив Бог і якими ми себе творимо самі. Неоднозначність вистави вимагає від Ірини Бенюк, Тімура Ібраімова, Ігоря Марусяка та Софії Торопчиної багатопланової гри, щоб у глядача з’явилося відчуття, ніби час і дійсно почав рухатися у зворотному напрямку. А внутрішній стрижень вистави, як і раніше, тримає акторська магія Катаріни Сінчілло.
І нарешті свій четвертий сезон КХАТ відкрив прем’єрою вистави „Собака на сіні” Лопе де Вега, що як і попередні постановки створювалась Катаріною Сінчілло у творчому тандемі із заслуженим артистом України Віктором Кошелем. В основі ідеї її музичного рішення – шедеври іспанської класичної гітари, що скомпонувала Катаріна та живе виконання пісень під гітару, написаних Віктором. Цікава режисерська знахідка – три наречені в одному домі, а коханий... один. Текст однієї героїні звучить відлунням з вуст двох інших. Сценічна версія „Собаки на сіні” – це вистава – свято, де за півтори години режисери та актори змушують глядача багато разів перемикатися зі сміху на сльози і навпаки.
Крім вистав за три роки свого існування КХАТ презентував також три вечори романсу: „Очи черные”, „Только раз бывает в жизни встреча”, „Ностальгия”. І кожен навіть невеликий твір, включений до цих програм, це наче міні-вистава. Всі роботи театру різняться за змістом і формою втілення драматургічного матеріалу, однак їх об’єднує пошук художньої правди, реалізму, а головне – духовного очищення, що мають відчути, як глядачі, так і самі актори.
Звичайно, знаходяться і ті, хто вважає спектаклі театру не ідеальними. “І це добре, бо всім подобатися неможливо. Але розуміючи, що митець – це не тільки професія, а й покликання, тільки жадаючи ідеального, можна будувати справжній театр, театр своєї мрії. Талановитий глядач – це теж складова успіху театру. І кожна вистава має бути заявкою на шедевр, як кажуть наші глядачі у своїх відгуках. Я зачитуюся ними – там цілі романи і статті театрознавців. Власне тому всі актори КХАТу постійно працюють над вдосконаленням і поглибленням кожної вистави. Бо є живий відгук і живий зв’язок, що надихає”, – зізнається художній керівник театру. Театр активно розвивається. І можливо ще через кілька років ми зрозуміємо, що КХАТ не звичайний заклад культури, а жива легенда ХХІ сторіччя.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Газета „Демократична Україна” № 20 (451). 24.05.2014 року
