Кожна нова робота Класичного Художнього Альтернативного Театру – це нова перемога у творчому зростанні цього самобутнього колективу. Саме такою сходинкою стала концерт-вистава «Старий Новий рік».
Вже з першого місяця існування театру однією з його родзинок стали Вечори Романсу. Цей жанр, на думку засновників театру Катаріни Сінчілло і Віктора Кошеля, найкраще відображає його мистецьке, ідейне та духовне спрямування і розкриває багатогранність талантів акторів трупи. Поезія художнього керівника театру К. Сінчілло в авторському виконанні – окреме явище сучасного культурного виміру. Сьогодні пані Катаріна більш відома широкому загалу як телеведуча, астролог, актриса, режисер. Але її поетична обдарованість на жаль залишається в тіні. І це не дивлячись на те, що вона неодноразово була членом журі міжнародних поетичних конкурсів, має кілька збірок власних поезій. До того ж раніше К. Сінчілло два роки вела поетичні програми на телебаченні. Сьогодні ж після вечорів романсів глядачі розмірковують, а чиї ж вірші вона читала? А. Ахматової чи М. Цвєтаєвої, а коли це українські поезії, то пригадуються Ліна Костенко і Леся Українка. Саме пані Катаріна пише сценарії і ставить всі концертні програми.
«Нову програму ми присвятили Старому Новому Року, тому що саме напередодні цього свята люди загадують бажання, мають романтичний настрій, очікують на диво, на велике і справжнє кохання. Старі як світ сюжети, мрії, надії, романси зазвучали в ній по-новому, з новою силою усвідомлення великих і вічних істин. Новими барвами та енергетичними променями засвітилося виконання романсів головним героєм вистави-концерту – заслуженим артистом України Віктором Кошелем. Мистецтво наших сучасників перегукувалося з творчістю класиків. Поєднання старого і нового у вічне свято за старим календарем, що живе й досі, підказали назву цієї вистави», — розповіла Катаріна Сінчілло.
За словами режисера-постановника підготовча робота до цього вечора романсу тривала всі вісім сезонів існування КХАТу. Театр йшов до цієї прем’єри довгим шляхом пошуку, репетицій. Всі попередні програми були щаблями довгого сходження до події, що відбулася цього вечора. Всі вісім сезонів писалися вірші, що стали основою цієї програми. КХАТ шукав єдине неповторне сюжетне рішення, можливі драматургічні колізії, репертуар, фонограми, світлові рішення, змінював виконавців та виносив кожен етап своїх творчих пошуків на суд глядача, який своїми реакціями підказував як діяти далі.
Вже традиційно під час вистав-концертів виконуються романси-хіти перевірені часом: «Гори, гори, моя звезда», «Отцвели уж давно», «Только раз бывает в жизни встреча», «Калитка», «Очи черные», «Принесла случайная молва», «Ваши пальцы пахнуть ладаном», «Сонце низенько», «Руженька», «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня».
Вперше у концертній програмі виступили нові актриси театру Ірина Іванова та Олена Раєвська. Пані Ірина подарувала глядачам романси «Колокольчик» та «Не уезжай ты мой голубчик». А пані Олена, яка працювала в національних театрах опери і балету, оперети – твори італійських класиків «Vucella» і «Non si scordar di me».
«У КХАТі нічого не відбувається випадково. Не випадково приходять нові актори, так само не випадково доводиться з кимось прощатися. Вистави раптово набувають нового сенсу, а повітряна куля театру набирає нову висоту», — говорить Віктор Кошель.
Не випадково під час концерту звучала й італійська опера. До італійської теми театр звернувся на початку сезону, який відкрився прем’єрою вистави «Ніч з графом Каліостро» за оповіданнями Олексія Толстого. Тому оминути її в концерті було просто неможливо.
Багатьом глядачам запам’ятався україномовний блок вистави-романсу. За сюжетом він починається з того моменту, коли герої потрапляють до раю. Це як нагадування всім нам, що право жити на такій райській землі треба відстоювати кожен день, і все своє життя «… доводити щоденно у бою свою спроможність вирватись за грати та наше право жити у раю».
Було представлено танцювальний номер, що є уривком з вистави «Йоганна» Лесі Українки, письменниці, яку в театрі вважають українським Шекспіром. Цим уривком кхатівці хотіли привернути увагу глядача до дивовижної події, що сталася на початку першого століття нашої ери і до сьогоднішнього дня продовжує впливати на наших сучасників.
Найчастіше в україномовному блоці музичних програм звучать вірші Катаріни Сінчілло з вистави «До». У контексті цьогорічного вечора-романсу вони набули нового сенсу, і навіть авторка не впізнала власні вірші.
«Я гадаю, що секрет цієї поезії полягає в тому, що вона була написана в часи, коли мені довелося дотримуватися суворого посту, коли більша частина мого простору і часу присвячувалися зверненню до роздумів, до спілкування з Богом, до пошуків себе, коли раптом вдалося відмовитися від метушні, поспіху, «перемогти мізерність мрій своїх». Ці вірші народжувалися як духовні прозріння, тому для мене це вже класика. Зараз я пишу 1-2 вірші на рік, так само, як КХАТ народжує вистави. Вони виходять з мене зі сльозами очищення. А під час нашого вечора романсу, коли Віктор Кошель співав «Благодарю тебя» з репертуару Мусліма Магомаєва і «Не виню» українського автора і виконавця В’ячеслава Хурсенка, я зрозуміла, що таке сльози радості, які просто, не питаючись чи можна зараз виходити, вільними струмочками стікали по моїх щоках», — зізналася Катаріна Сінчілло.
Всі актори театру, навіть ті, хто не виходив на сцену, напевне доклали до створення цієї вистави частку своєї душі. Тому все, починаючи з костюмів, оформлення сцени, закінчуючи світловою та звуковою партитурою працювало на єдиний задум, яким перейнялися всі учасники трупи. Відчувалося, що працює команда професіоналів, яких об’єднала спільна мета – довести сучасному глядачеві, що хоча все в цьому житті проходить, але існують вічні цінності, тому живий театр буде завжди захоплювати.
Крім згаданих вище акторів у виставі-романсі взяли участь виконавці Олександра Рудницька, Наталя Шаркевич, Валерія Московенко, акомпаніатор – Роман Рєпка. Звук і світло забезпечували актори театру Валерій Рождественський та Тетяна Лозіна.
З невеликими змінами цей вечір романсу можна буде переглянути в театрі КХАТ, що працює у Будинку Актора, вже 3 березня. Але чи можна повторити диво?
Едуард ОВЧАРЕНКО
