Однією з помітних подій минулого театрального сезону стало
створення Класичного Художнього Альтернативного Театру та прем’єра
у цьому театрі містичної феєрії „До”, створеної за п’єсою Катаріни
Сінчілло „Йду до тебе”.
Класичний Художній Альтернативний Театр – це об’єднання акторів
київських театрів, які свого часу брали участь у телевізійному
проекті „Тридцять сонячних поезій”. Плани нового творчого колективу
досить амбітні. Як відомо, усі часи фінансової кризи траплялися в періоди
духовного занепаду суспільства, як наслідок порушення балансу між
матеріальним і духовним. І саме за альтернативу духовному сурогату та
несмаку, яким нас годують з екранів телевізорів, вони пропонують глядачам
новостворений театр.
Головним принципом цього театрального закладу, за словами його
художнього керівника К. Сінчилло, є пошук Дива. Адже: „Театр – це храм,
де з нами може відбутися Диво. Відвідини храму не викликають агресії чи
депресивного стану, душевної пустоти, а навпаки, дарують духовне
очищення – катарсис, світлий настрій і просвітлені думки”. У творчих планах
– постановка чеховської „Чайки” та комедії сучасного драматурга Андрія
Рушковського „Єврейський годинник”.
Робота над містичною феєрією „До” тривала майже три роки. Крім
автора над нею працювали народний артист України Валентин Шестопалов,
заслужені артисти України Віктор Кошель та Євген Нищук, актори Олена
Хижна, Анатолій Суханов, Ольга Джигурда та інші.
В основі пропонованого твору лежить досить поширена тема –
любовний трикутник. Жінка і два чоловіки, кожен з яких кохає її по своєму.
Поряд з грою акторів можна переглянути фільм, у якому показані попередні
історії з життя персонажів, а також те, як ця історія повинна була
закінчитися, але цього нажаль не сталося у житті.
Герої намагаються знайти вихід із життєвого лабіринту, сповненого
пасток, які вони створили для себе самі. Тіло у них перетворюється на
в’язницю для власної душі. Нажаль вони не мають мужності змінити те, що
можуть і повинні змінити, а також душевного спокою прийняти те, чого
змінити неможливо. І що головне – у них не вистачає мужності відрізнити
одне від іншого.
Містичний вплив вистави на підсвідомість глядачів підтримує жива
музика і живий (без мікрофонів) вокал. Мінімум декорацій та стилізоване
вбрання учасників дійства відводить глядача від прив’язки де саме і в який
час відбувалися ці події. І лише кліпи з минулого та майбутнього життя
героїв показують, що вони точнісінько такі ж як і ми, а щось схоже могло б
трапитись з кожним із нас.
Очевидно автори не ставили собі за мету, щоб глядач обов’язково
зрозумів всі подробиці та деталі цієї містичної феєрії. Головна мета проекту –
позитивний вплив на свідомість. Можливо комусь вона хоч трохи допоможе
очиститись духовно і нагадає про нас таких, якими нас створив Господь. І ту
долю, яку він підготував для нас, не потрібно псувати непродуманим
вибором, аби не повторювати помилок героїв цієї вистави.
ЕДУАРД ОВЧАРЕНКО
Газета „Народна” № 33 (311). – 20 серпня 2011 року.
