Свій другий театральний сезон Класичний художній альтернативний театр розпочав
прем’єрою вистави „Чайка” за мотивами однойменної п’єси Антона Чехова.
Хоча сценічна доля чеховської „Чайки” не така багата як, скажімо, „Дяді Вані”, „Вишневого саду” чи „Трьох сестер”, але все ж таки досить цікава. Перша її прем’єра відбулася на сцені імператорського Олександрійського театру 17 жовтня 1896 року. У виставі були задіяні провідні актори театру, а Ніну грала сама В. Коміссаржевська. Однак, А. Чехов, який на той час вже був визнаним прозаїком, не дуже тішився тим, що бачив на репетиціях, а тому не надто сподівався на успіх. Але те, що сталося перевершило його найгірші очікування. Прем’єра увійшла в театральну історію як нечуваний провал.
Проте, вже через два роки стало зрозуміло, що „Чайка” чи не
найбільший успіх Чехова, а його талант знайшов таких палких
шанувальників, що навіть виникло поняття „театр” Чехова.
„Чайка” Чехова була надто новаторською для традиційного
російського театру ХІХ століття. І лише засновники нового художнього
театру
К. Станіславський та В. Немирович-Данченко зуміли
розкрити одну з головних таємниць п’єси – за побутовими подробицями, за
випадковими, нерідко несподіваними репліками вони побачили і сценічно
відтворили до цього небачений у драматичному творі ліризм. А
новаторство „Чайки” виявилося насамперед у тому, що вона будувалася не
на гостросюжетній драматичній дії, а на глибокому психологічному аналізі
характерів.
Перша київська прем’єра відбулася в один рік з петербурзькою у Театрі
Соловцова. Крім цього постановки „Чайки” відбувалися у Харківських
театрах (1912 та 1966 роки) та Київському театрі імені Лесі Українки (1950).
І на сьогоднішній день п’єса представлена у перекладі українською мовою у
Київському академічному театрі юного глядача на Липках.
Творці нової київської „Чайки” визначили її жанр як сучасний романс
на дві дії. Автор ідеї Катаріна Сінчілло, режисер-постановник – заслужений
артист України Віктор Кошель. Крім них у постановці зайняті актори театру
і кіно Олександр Васін, Ірина Бенюк, Олена Хижна, Роман Скобніков та
Ольга Джигурда.
У виставі можна побачити гламурне життя, боротьбу за місце під
сонцем молодого покоління і зрілої, вже визнаної гвардії, стосунки батьків і
дітей, ілюзії, якими підміняється справжнє життя, вчинок, як вибір власної
долі, і, звичайно ж, кохання. Кожен герой грає на якомусь музичному
інструменті, що відповідає його внутрішній сутності. У живому виконанні
звучить багато уславлених романсів, що розкривають загадкову слов’янську
душу.
„Весь світ театр, а люди у ньому актори” – писав Вільям Шекспір.
Саме ці слова могли б стати пролог до нового прочитання
чеховської „Чайки”. Не випадково робоча назва цього проекту „Театр”. І
кожен актор у цьому проекті будує свою виставу, що зіткана з власних мрій,
бажань, вчинків, хибних прагнень та прозрінь. От лише в реальному житті не
можна все переграти і деякі помилки неможливо виправити.
Прем’єра вистави відбулася в день народження художнього керівника
театру – Катаріни Сінчілло. Очевидно кращого подарунка, ніж вдячні
оплески глядачів у цей день, важко й придумати.
ЕДУАРД ОВЧАРЕНКО
Газета „Народна” № 40 (318). – 8 жовтня 2011 року.
