Нещодавно на сцені Київського драматичного театру „Браво”
відбувся показ вистави „Йоганна, жінка Хусова”, за драмою Лесі
Українки, що був присвячений ювілею заслуженого артиста України,
головного режисера Класичного Художнього Альтернативного Театру
(КХАТу) Віктора Кошеля і став бенефісом митця.
У родині Кошелів акторів не було, сестра Віктора Лариса відвідувала
народний театр (раніше було багато народних театрів, але зараз вони майже
зникли). Одного разу вона показала брату книгу Станіславського „Робота
актора над собою”. В першу чергу зацікавили фотографії у цій книжці, а
також виникло питання, що ж таке театр. Лариса пояснила дуже просто –
„театр це система, що дозволяє режисеру та акторам перетворювати людину
у що вони забажають, але для цього потрібно багато працювати”.
Через певний час Віктор теж став актором народного театру, що знаходився у
Запорізькому будинку культури „Будівельник”. Відтоді не уявляє свого
життя без сцени. Отож питання щодо майбутньої професії не виникало.
Вдалося майже неможливе, В.Кошель з першого разу вступив до Київського
театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого при конкурсі 70 чоловік
на місце. До того ж його наставником був один з найвідоміших українських
акторів сучасності – народний артист України Микола Рушковський.
Після закінчення навчання повернувся на малу батьківщину. Грав у
Запорізькому театрі юного глядача, який згодом було перейменовано у Театр
молоді. Серед зіграних тут ролей Меркуціо („Ромео і Джульєтта”
В.Шекспіра), Велосипедкін („Баня” В.Маяковського), Ісус Христос („Плаха”
Чингіза Айтматова). Поставив у Запорізькому українському музично-
драматичному театрі кілька вистав за творами української класики, а в
Запорізькому театрі молоді „Грозу” Олександра Островського, брав участь у
різноманітних конкурсах та фестивалях, почав зніматися в кіно. Сьогодні
згадує ті часи з ностальгією, адже відчував, що постійно потрібен людям, та
й взагалі з молодих років запам’ятовується найкраще.
У 1994 році під час зйомок у Києві Віктор Кошель завітав до
Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, а
художній керівник театру Михайло Резнікович запропонував йому
залишитися працювати на одній з провідних сцен України. Спочатку були
ролі в казках, потім у таких виставах як „Королівські ігри”, „Долетимо до
Мілана”, „Лулу. Історія Куртизанки”, „Маскарад”, „Марат Сад” ті інших.
Останньою на сьогоднішній день робота в цьому театрі – роль лікаря
Пургона у виставі „Уявний хворий” за Мольєром. І для актора не є
визначальним
настільки велика роль, адже нерідко епізодичні ролі
справляють більше враження ніж головні.
Кілька років тому В.Кошель брав участь у телевізійному проекті „30
сонячних поезій”, де актори та поети читали сучасну і класичну поезію. Але
ми живемо в парадоксальний час. Якщо раніше за таку справу люди
отримували гроші, то тепер доводиться самим платити. Саме через фінансові
питання такий цікавий благодійний проект припинив своє існування. Але
розпочата справа не пропала даремно. Незабаром у Київському
театрі „Актор” з’явилася вистава „30 сонячних поезій”, за творами Катаріни
Сінчілло. У створенні якої брав активну участь Кошель. Відтоді Віктор та
Катаріна разом не лише на сцені, але й пліч о пліч йдуть по життю. Разом
створили Класичний Художній Альтернативний Театр. Встигли поставити у
ньому містичну феєрію „До”, п’єси „Чайка”, „Йоганна, жінка Хусова”
та „Єврейський годинник”. Всі ці вистави об’єднує пошук художнього
реалізму на сцені в класичному розумінні. Також підготовлено кілька
концертних програм: „Очи черные”, „Только раз бывает в жизни встреча”
та „Театральні вечорниці”. Кожна пісня чи романс тут не просто музичний
твір, а невеличка вистава. „Віктор – людина з Божою іскрою. Він наділений
здатністю відроджуватись, як птах Фенікс”, — зізналася пані Катаріна.
Кілька років тому Віктор Кошель активно співпрацював з Київським
драматичний театром „Браво”, а нещодавно ця співпраця поновилася.
Частина вистав Класичного Художнього Альтернативного Театру сьогодні
йде саме на сцені „Браво”. А Віктор Олександрович грає у цьому театрі роль
Михайла у спектаклі „Одружіться зі мною” за п’єсою Надії Птушкіної. „Ця
вистава має для нас дуже велике значення, — ділиться своїми думками
директор та художній керівник театру „Браво” Любов Титаренко, — адже
раніше в ній грали такі легендарні артисти як Валерій Сівач, Микола Бабенко
та Неоніла Білецька”.
Крім театральної діяльності В.Кошель знімається у кіно. Найбільше
йому запам’ятався фільм „108 хвилин”, де митець грає роль батька Юрія
Гагаріна. Також викладає театральну гру у Дитячій академії на Оболоні,
написав кілька книг.
Виникає питання, як можна все це встигнути. А відповідь проста –
актор як велосипедист, буде рухатися вперед лише допоки активно крутить
педалі. Отож, творчій процес триває.
ЕДУАРД ОВЧАРЕНКО
Газета „Народна” № 42. (372). 27 жовтня 2012 року.
