Київський драматичний театр „Браво”, крім показу власних вистав люб’язно надає сцену іншим талановитим театральним колективам. Нещодавно тут відкрив свій третій сезон Класичний художній альтернативний театр.
Розпочався сезон постановкою п’єси Сергія Кисельова та Андрія
Рушковського „Єврейський годинник”. Відразу виникає питання – чому
театр, спрямований на класику, цього разу звернувся до сучасної драматургії?
Як виявляється, у цьому немає ніякого протиріччя. „Хоча це сучасна п’єса,
але тут піднімаються вічні проблеми, які в усі часи хвилювали людей – добра
і зла, любові, щирості почуттів. Характери персонажів „Єврейського
годинника” перегукуються з чеховськими героями. Це люди з долею, що не
відбулася. Вони шукають шляхи як стати особистостями, намагаються
зрозуміти, які цінності є справжніми у цьому житті”, – зізнався головний
режисер театру Віктор Кошель.
Варто зазначити, що це вже не перша постановка п’єси. ЇЇ сценічне
прочитання відбулося ще наприкінці 2008 року в перекладі українською
мовою в Київській академічній майстерні театрального мистецтва „Сузір’я”.
Тоді перед акторами Олександром Ігнатушею та Валентиною Іщенко стояло
непросте завдання, адже кожному доводилося грати відразу по чотири ролі.
Постановка мала певний резонанс, запам’яталася багатьом шанувальникам
театрального мистецтва.
А цього разу режисери-постановники Катаріна Сінчилло і Віктор
Кошель, режисер і актор Петро Миронов, актори Ольга Джигурда і Юрій
Шульган спробували глибше осягнути зміст твору, зрозуміти мотивацію
вчинків персонажів. Начебто такі різні типи – бізнесмен, охоронець,
політолог, вчителька, лікар, депутатша. Але чи дійсно такі різні? І як
виявляється у фіналі, зовсім немає прірви між депуташею і повією. Вийшла
вистава про світле й темне, що є в кожному з нас, про те, що відбувається з
нами коли на терезах сумління перевішує чи то добро, чи то зло. Це
спектакль про те, якими нас створив Бог і якими ми себе творимо самі.
Недаремно одним з центральних персонажів „Єврейського годинника” є
Біблія – велика книга від творця, яка є нам підказкою в усьому. Однак,
нажаль, ми далеко не завжди чуємо ці підказки.
Недаремно сцена оформлена у чорний колір. Адже саме на чорному тлі
особливо контрастно видно все біле й світле. Вдало доповнюють сюжет і
пісні у виконанні гурту „Ундервуд”. З одного боку ці пісні легкі для
сприйняття, а з іншого глибокі за змістом і, навіть, парадоксальні. А юні
актори Олександра Криворученко та Микита Чаєвський, які грають янголів,
своєю дитячою безпосередністю наповнюють постановку щирістю і
теплотою.
„Вистава складна, філософська, але ігрова. Я думаю, що її чекає довге
сценічне життя”, – підсумувала після закінчення спектаклю директор та
художній керівник Театру „Браво” Любов Титаренко.
А вже через тиждень КХАТ показав на сцені цього театру виставу за
маловідомою драмою Лесі Українки „Йоганна, жінка Хусова”. Хочеться
підкреслити, що цього дня вперше за багато років тут лунала українська
мова. А сам показ був присвячений ювілею заслуженого артиста України
Віктора Кошеля і став бенефісом актора.
Події драми відбуваються в Галілеї у першому сторіччі нашої ери. В
центрі твору доля Йоганни, що пішла до Христа. Показана важка й
безвихідна трагедія жінки, які віддалася новій світлій ідеї, але після смерті
свого вчителя не змогла боротися за неї. І хоча від зображених у творі часів
минуло маже 2000 років, але порушена в ньому тема віри є однією з
найактуальніших і в наш час. А більшість сучасних негараздів напевне від
того, що за повсякденними турботами та проблемами ми так часто забуваємо
про вічне.
ЕДУАРД ОВЧАРЕНКО
Газета „Народна” № 39. (369). 06 жовтня 2012 року.
