День народження для театру гарна нагода аби проаналізувати зроблене, намітити плани на майбутнє та показати глядачам найкраще. А в Класичному Художньому Альтернативному Театрі завжди серйозно готуються до театральних іменин аби створити на сцені справжнє свято вишуканого мистецтва. Досить цікавою виявилася святкова програма і цього разу.
Якщо у попередні роки програма, присвячена дню народження театру, переважно створювалась з уривків вистав, що представлені у репертуарі, або готуються до виходу, то цього разу вона вперше була побудована у жанрі вечора романсу. До неї були вибрані кращі романси з концертних програм „Очи черные”, „Только раз бывает в жизни встреча”, „Ностальгия” у виконанні знаних акторів, заслужених артистів України Віктора Кошеля і Олени Хижної та Лі Берлінської, Марії Команець, Ігоря Марусяка, які не так давно на сцені, але вже встигли здобути прихильність вимогливої столичної публіки.
Програма являла собою виставу, де всі актори немов були пов’язані любов’ю, символом якої стала червона тканина. Вони наче гралися нею, боролися за неї, передавали одне одному, мов естафету. (Використання червоного кольору як образу для театру не нове. Скажімо у виставі „Собака на сіні” все, до чого торкаються головні герої, ставало червоним).
Романси гармонійно перетікали один в другий та перепліталися з уривками із
вистав „Чайка”, „Собака на сіні”, „ДО”. Особливо бурхливими оплесками був зустрінутий український блок програми. Центральне місце в якому зайняв вірш Катаріни Сінчилло „Спадкоємиця Єви”. Щоб хоч трохи долучитися до незвичайної атмосфери цього дійства варто процитувати уривок з вірша.
„Я кожен день іду на бій з собою,
Я кожен день іду на бій за тебе
З наївною любов’ю в човні Ною,
Крильми торкаючись Землі і Неба.
І кожен день волаючи, долаю
Свою недосконалість і твою,
І стукаю у двері, двері Раю,
І кожен день я гину у бою.
І кожного я ранку воскресаю,
Щоб знов в бою загинути до ночі,
І стукаю у двері, двері Раю,
Бо я люблю Твої, я точно знаю,
Іудові беззахиснії очі!
Пробачена, приречена прощати,
Доводити щоденно у бою
Свою спроможність вирватись за грати
Та наше право жити у Раю.”.
Театр, якому нещодавно виповнилося 3 роки, надає перевагу класичній драматургії, як українській, так і російській, бо театр двомовний. „Справжній професійний український актор має вільно володіти, як мінімум двома сценічними мовами – українською та російською в академічному розумінні, а не суржиком. У мові живе невмируща Душа народу, а слово є Бог”, — розповів головний режисер театру, заслужений артист України Віктор Кошель. „Ми за єдину Україну, за вільне суспільство, за театр, де велична драматургія Лесі Українки і Антона Чехова звучать мовою оригіналу”, — додала художній керівник театру Катаріна Сінчілло.
А ось як висловилася про святкову програму одна з глядачок – пані Людмила: „Отримала масу позитивних емоцій! Програма чудова, всі актори справжні професіонали, віддають багато позитиву зі сцени, грають з повною віддачею, відчувають задоволення від гри. Особливо хочу виділити Катаріну Сінчілло. (Грає просто приголомшливо, майстерно перевтілюється, їй під силу будь-які ролі, молодець!) та Віктора Кошеля (Відмінна гра, жодної фальшивою ноти!). Тепер раджу піти на вистави театру всім моїм друзям і знайомим. Всім рекомендую сходити, не пошкодуєте!”.
На разі виникла загроза закриття Будинку Актора, на сцені якого працює КХАТ. Не будемо вдаватися у деталі цього процесу, але зазначимо, що колектив театру разом з багатьма іншими творчими колективами, ветеранами сцени, художниками, представниками творчих спілок, громадськістю Києва та інтелігенцією з усієї України постановили відстояти свій спільний Дім та один з найвідоміших світових культурних осередків – Будинок Актора.
Матеріал, в якому піде мова про творчу біографію Класичного Художнього Альтернативного Театру читайте в одному з наступних номерів газети.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото Катерини Щеулової
Газета „Народна” № 17 (448), 3 травня 2014 року
