Якщо театр бере до інсценізації добре відомий твір, то це покладає на його колектив особливу відповідальність, адже прискіпливі глядачі завжди будуть порівнювати гру акторів з театральними чи кінематографічними роботами відомих попередників. Та у Класичному Художньому Альтернативному Театрі ніколи не боялися складних завдань. Свідчення цьому – постановка уславленої «Собаки на сіні». А нещодавно заслужений артист України Віктор Кошель та Катаріна Сінчілло поставили тут романтичну комедію «Безіменна зірка» за однойменним твором Міхая Себастіана.
Нагадаємо, що п’єса румунського письменника була написана у 1943 році і відразу після виходу мала шалений успіх. У 1968 році на екрани вийшов художній фільм «Мона, безіменна зірка» з Мариною Владі у головній ролі. А 1979-го побачила світ сьогодні вже легендарна картина Михайла Козакова «Безіменна зірка», в якій головні ролі виконали Анастасія Вертинська, Ігор Костолевський, Світлана Крючкова і сам Михайло Козаков. Була спроба інсценізації твору у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, але ця вистава не довго утрималася у репертуарі театру. А відтепер український глядач має змогу переглянути нову сценічну версію твору.
Ще у дитинстві Катаріні Сінчілло запав у душу фільм «Безіменна зірка». Багато років мріяла про сценічного прочитання п’єси. Коли ж взнала більше про незвичайну долю автора, то інтерес до твору ще посилився. Робота над постановкою тривала дев’ять місяців. Спочатку виношувався творчій задум, потім чітка твору, підбір акторів і три місяці щоденні репетиції. У червні відбувся допрем’єрний показ вистави, а днями сама прем’єра. За ці кілька місяців режисери та актори ще попрацювали над виставою, зокрема додали комізму до першої дії та психологізму у другу.
«Це вистава про сенс нашого перебування тут – на планеті Земля. Головним у житті кожної людини є питання вибору, питання пріоритетів. Чому надати перевагу – коханню чи комфорту, свободі чи страху, зоряному небу чи золотому унітазу», — розповідає виконавиця головної жіночої ролі Катаріна Сінчілло.
Як зізналася пані Катаріна, їй дуже близька роль, тому що це одна з історій її життя. І вона грає не випадок чи якусь незвичайну пригоду, а грає Долю, до того ж власну Долю. Тому так природна і виглядає на сцені її героїня. Напевне образ столичної гості Мони-Сінчілло є центральним у постановці. Актрисі вдалося тонко передати внутрішній світ персонажа. В її виконанні Мона вийшла надзвичайно романтичною натурою, яка завітала до провінційного містечка з іншого світу, а можливо й з іншої галактики.
На противагу їй – Гріг ,у виконанні Віктора Кошеля, це людина доволі прагматична, можна сказати навіть цинічна. Він так нагадує наших нових українців, які переконані, що за гроші можна купити всі. І їм, на жаль, достатньо часто це вдається.
Валерію Рождественському випала можливість виконати у виставі дві ролі. Це брати-близнюки з протилежними характерами. Якщо начальник вокзалу пан Іспас справжній бюрократ, для якого папірець важливіший за людську долю, то вчитель музики та композитор пан Удря людина, наділена глибокою творчою натурою. І актор блискуче впорався з таким непростим завданням.
Дебютом у КХАТі для Наталії Здобнової стала роль класної дами Куку. А от для виконавиці ролі учениці Замфіреску Світлани Щоки це взагалі дебют на професійній сцені. Обидві дебютантки не розчарували ані режисерів, ані партнерів по сцені, були привітно зустрінуті глядачами.
Досить цікавим є відеоформлення вистави. Створює достовірність зображувальних подій прибуття та відправлення потягів, незабутнє враження залишають зйомки космосу, поєднані з музикою Томазо Альбіоні, Григорія Свиридова та Павла Колпакова, а від звичайного українського саду з величезною кількістю квітів отримуєш справжню естетичну насолоду.
То чи матиме романтичне кохання продовження, чи може зірка відхилитися від свого курсу? Режисер та актори не дають прямої відповіді на це запитання. Мона начебто повертається до свого вчителя астрономії. Але повертається не зовсім звично. Можливо їхні душі зустрінуться в іншому світі, а можливо це не Мона, а її донька, що народилася від їхньої любові. Кожен глядач має можливість пофантазувати.
До речі, Класичний Художній Альтернативний Театр запрошує на свої вистави воїнів, які боронять нашу державу на Сході. Їм при собі потрібно лише мати посвідчення учасника АТО або колективне замовлення від організації, що ними опікується. Напевне, сьогодні жоден театр не відмовить учаснику АТО в безкоштовному відвіданні вистави. Це честь для театру приймати таких гостей.
Едуард ОВЧАРЕНКО
Газета «Демократична Україна» № 42, 16 жовтня 2015 року
