Катаріна Сінчілло: «Кожна вистава КХАТу для мене, як моя дитина».
Актриса, режисерка, художня керівниця у ексклюзивному матеріалі розповідає про поєднання акторської та режисерської професій, головні ролі у театрі та житті, заснування та розвиток КХАТу та особливості сучасного театрального мистецтва.
Я стала актрисою в 16 років
Я завжди мріяла
бути саме актрисою. Але доля примусила мене стати режисером, художнім
керівником, директором, засновником театру. Під час навчання режисурі я
зрозуміла, що добре бачу виставу тільки зсередини, коли граю в ній як актриса,
тільки тоді мені вдається втілити мій режисерський задум. Мені не складно
поєднувати режисерську та акторську професії, я вважаю це своєю особистою
професійною властивістю. КХАТ приготував мені набагато складніше випробування –
навчитися співпрацювати в режисерському тандемі не просто з іншою людиною, а зі
своїм чоловіком ! Всі вистави вже 10 сезонів ми ставимо удвох.
Всі ролі для мене особливі
Кожна
вистава КХАТу для мене, як моя дитина,
всі вони мої рідні. Але є ролі, які я напевно більше відчуваю. Так, наприклад,
обожнюю свою Йоганну у вічному шедеврі Лесі Українки, Гамлет – це про мене, в
цій роботі найпотужніше розкривається мій акторський потенціал. І Ніна Зарєчна,
і Аркадіна в Чехова – це теж про мене. А
історія Мони у «Зірці Б» та Діани в – це
просто моє життя в інших перевтіленнях.
Все життя я мрію
зіграти Настасію Филипівну в «Ідіоті» Достоєвського
Я сама не знаю,
чому досі оминаю Настасію Филипівну. Ця роль вимагає колосального акторського,
жіночого і духовного досвіду. Актриса має дозріти для неї, щоб не зіпсувати
своє власне життя. Комедія з життя акторів у нас називається «Придурки», так от
я не вмію придурюватися на сцені, настільки вірю у все, що відбувається зі мною
у виставах, що можу не витримати і збожеволіти. Так грати зараз не модно. Але я
не можу не викладатися цілковито, бо це відбувається зі мною якось автоматично
– тільки-но виходжу на сцену, одразу вмикаються всі лампочки.
Стосовно кінокар’єри
Я завжди з
радістю знімаюся у фестивальному кіно, на наші недолугі серіали шкода часу, але
іноді знімаюся як і всі, для заробітку та щоб не забути цю частину нашої
професії. Після КХАТівського репертуару якось важкувато зніматися у лайні. Як
режисерка, я мрію екранізувати вистави КХАТу, як це робив зі своїми виставами
Марк Захаров.
Про сучасний театр
Коли думаю про
сучасний театр, то намагаюсь стримувати себе, переконувати, що толерантність –
це ознака свідомої людини. Як на мене, всілякі сучасні перформанси, інсталяції,
інтерактив та імерсивний театр не мають нічого спільного з мистецтвом взагалі,
не тільки з театральним. Театр – це потужний інструмент впливу на людину, це
зброя, яка може або знищити, або допомогти здобути перемогу у будь-якій битві,
навіть без бою. Більшість сучасних віянь (і не тільки у театральній сфері)
нагадують мені духовний геноцид, підміну справжніх цінностей фейковими,
маніпуляції свідомістю молодого покоління, в якого немає гідних прикладів.
Сучасному театру
не вистачає доброти, людяності та справжньої поезії. Дуже багато форми, сучасна
режисура має тенденцію до нівеляції акторів, як особистостей. Багато потужної
режисури зі знаком мінус, після таких вистав глядач почувається зле, навіть на
фізичному рівні відчуттів, впадає в депресію або взагалі стає агресивним. Після
однієї з таких вистав мене насправді знудило. Театр має навчати милосердю,
витягувати з будь-якого глядача все найкраще, на що здатна людина, а не
найгірше. Українську мову шкода, її паплюжать суржиком та матюками.
Як з’явився КХАТ
Я була авторкою
та ведучою благодійного проекту акторів Києва та поетів України – «Перший Всеукраїнський Телеконкурс «30
сонячних поезій». В проекті брали участь понад 100 київських акторів, включно з
нашим міністром культури . Коли державне телебачення закрило проект, ми ще рік
після закриття, щопонеділка, і в холод, і в спеку, виходили на мітинги під
гаслом «Ні духовному геноциду на українському ТБ». Це добряче нас згуртувало, і
врешті, Народний артист України поставив
виставу під такою самою назвою –
«Тридцять сонячних поезій». Виставу ми грали у нього в театрі . Згодом я, як
авторка, переписала цю п’єсу, а заслужені артисти України Віктор Кошель та , як
режисери, зробили нову версію вистави, яка отримала назву «ДО». Допрем’єрний
показ вистави відбувся також у театрі «Актор», а з прем’єрою, на сцені Будинку
Актора, ми вже відкрилися як Класичний Художній Альтернативний Театр (КХАТ),
заснований на численні прохання телеглядачів благодійного проекту.
Ювілейний сезон театру
Вже цьогоріч у
нас ювілейний, 10-й сезон, який ми плануємо відкривати 22-го вересня, в день
народження великого актора, «хрещеного батька» театру Валентина Шестопалова.
Відкриватимемо сезон ще однією версією нашої першої вистави «ДО» за участі
піаністки-легенди, Народної артистки України Людмили Марцевич. Її брат, Едуард
Марцевич був відомим актором театру і кіно, у свій час зіграв Гамлета, якого
визнав навіть корифей англійської сцени Лоуренс Олів’є. Ще ми плануємо прем’єру
документального фільму про КХАТ, який наразі знімає ще зовсім юна
кінорежисерка.
«10 сезонів – 10 шедеврів»
Ювілейний сезон
КХАТу має пройти під гаслом «10 сезонів – 10 шедеврів», ми оновлюємо всі наші
репертуарні вистави. Створення не просто вистав, а справжніх витворів
мистецтва, було головним завданням, коли створювався КХАТ. Ми плануємо
випустити спеціальні програми з портретами трупи театру, запросити на урочисте
відкриття всіх акторів, які в будь-який час працювали у нашому театрі, щоб вони
змогли переконатися на власні очі, що мета досягнута. І головне – це у черговий
раз здивувати наших глядачів, ще раз довести, що недарма слоган нашого логотипу
«Унікальний театр Києва».
Якщо озирнутися на минулі 10 років КХАТу
Можна з
упевненістю казати, що КХАТ залишився класичним, добрим, розумним і поетичним.
А творчий ріст театру помічають всі, хто слідкує за нашим театром з його перших
вистав – і колеги з інших театрів, і журналісти, і глядачі. КХАТ – це не просто
театр, це чарівна субстанція, що змінює особистості та долі своїх акторів,
глядачів, засновників. Неможливо не помітити, як зростають у нас не тільки молоді,
а й досвідчені актори, як зростають вистави, як КХАТ всіх нас вдосконалює.
Далі – більше та цікавіше
У нашому
режисерському портфелі ще дуже багато задумів. Не буду розголошувати, бо в
театральній сфері Києва конкуренцію ніхто не відміняв та й боюсь наврочити, у
театрі є свої прикмети, яких мене навчили ще змалечку. Скажу тільки, що буде
надзвичайно цікаво, КХАТ зараз на порозі сходження на найвищий щабель і своїх
прихильнків ми не розчаруємо.
